199 Views
Арлекін і Коломбіна
О. Л.
На вигляд Арлекін — пан Коцький,
І на трико вже стерся ромб,
Життя відірване, мов тромб,
Як говорив Іосіф Бродський,
А втім, то я вас надурив,
Такого він не говорив.
Вздовж лісу котить наш візочок,
В обіймах Коломбіни рай,
Без глядачів зозулям грай,
Колись казав поет Горобчик.
І аплодує повний зал:
«Горобчик! Чули ви? Казав!»
До метушні вже музи звикли,
Ковпак сигналить: «Ще не вмер!»
Як говорив старий Гомер,
Талант живий, а здохне — викинь.
Я знаю, істина в вині,
Він говорив це лиш мені.
Бродячий цирк із двох нещасних,
Із двох щасливих, із сім’ї,
Про кого славний Навої
Писав: «На лобі їх печатки!»
Писав він правду, ma cheri,
Та про Фархада і Ширін.
Птахів весілля в хащі лісу,
Риплять колеса, геть усі,
Війну хвалив Фірдоусі,
А нам ота війна до біса.
І якщо багатир Рустам,
То хай ми тут, а він хай там.
Заштопай куртку, дорогенька,
Я дам кобилі батога,
Дощі ллють знову, от нудьга,
А втім, нам боже — рідна ненька,
І ми співаєм (чує бог!),
Що ми удвох, ми ще удвох
* * *
Пан Йоганн Себастьян, а на прізвище Бах,
Чує голос сирени та дальній бабах,
Бах сьогодні в моєму співа телефоні,
Каже: «Це все пусте, ось орган і труба,
Ось Докшицер прелюдію золотом пише,
Решта — доля! Органе, з початку рубай!»
* * *
Бажаймо бити – хоч кого там,
У бубон, душу чи в бідон.
Як би ми били Дон Кіхота!
А нащо лізе він, цей дон?
Б’ємо — закон життя єдиний,
Б’ємо – м’ясце їмо з ножа.
Як би ми били Насреддіна!
А що він пирхає, ходжа?
Б’ємо, щоб кров’ю плоть набрякла,
З носка, з лобешника, з руки.
Гей, як би били ми Геракла!
А як би він нас бив, прикинь?
* * *
Будьмо, зона комфорту! В твоїй простоті
Щось від Того сквозить, хто висить на хресті,
І кордони твої позначаються ясно:
Ці живі та здорові, ці теж, і ще ті…
* * *
Любить — не любить,
Люди — не люди,
Гей, а чия голова то на блюді?
Ясно, спасибі,
Бачу, Хреститель,
А ви Месію для чого зростили?
Хрест на Голгофі
Ставили профі,
Каву Пілат випив без філософій,
Ясно, спасибі,
Бачу, Месія,
Інших ви теж геть усіх воскресили?
Арлекин и Коломбина
Е. Л.
У Арлекина вид неброский
И на трико застиран ромб,
Жизнь оторвалась, будто тромб,
Как говорил Иосиф Бродский.
А впрочем, я вас надурил,
Такого он не говорил.
Повозка катит вдоль опушки,
В объятьях Коломбины рай,
Нет зрителей, щеглам играй,
Как говорил поэт Кукушкин.
И рукоплещет полный зал:
«Кукушкин! Слышали? Сказал!»
Привычны музы к суматохе,
Колпак — всем лысинам пример,
Как говорил старик Гомер,
Талант живёт, пока не сдохнет.
Я знаю, истина в вине,
Он говорил, но только мне.
Бродячий цирк из двух несчастных,
Из двух счастливых, из двоих,
О ком великий Навои
Писал: «У них на лбу печати!»
Писал он правду, ma chérie,
Но про Фархада и Ширин.
Щебечут в кронах птичьи свадьбы,
Скрипят колеса на оси,
Войну воспел Фирдоуси,
А нам войны той век не знать бы,
И если богатырь Рустам,
То пусть мы здесь, а он пусть там.
Заштопай куртку, дорогая,
А я кобылу подстегну,
Вновь задождило, ну и ну,
А впрочем, бог нам помогает.
Мы едем, едем и поем
О том, что мы ещё вдвоем.
* * *
Иоганн Себастьян по фамилии Бах
Слышит голос сирены и дальний бабах,
Бах сегодня играет в моем телефоне:
«Пустяки, — говорит, — вот орган и труба,
Вот Докшицер прелюдию золотом пишет,
Вот вступает орган. Остальное — судьба!»
* * *
Кого, не важно – бить охота,
Бить в бубен, в душу, бить в бидон.
Как мы бы били Дон Кихота!
А что он лезет, этот дон?
Бить – вот, братва, закон единый,
Бить – если мясо ел с ножа.
Как мы бы били Насреддина!
А что он фыркает, ходжа?
Бить, чтобы кровью плоть набрякла,
С носка, с лобешника, с руки.
Ах, как бы били мы Геракла!
А как бы он нас бил, прикинь?
* * *
Здравствуй, зона комфорта! В твоей простоте
Что-то есть от Того, кто распят на кресте,
И границы твои обозначены ясно:
Эти живы-здоровы, и эти, и те…
* * *
Любит — не любит,
Люди — не люди,
Чья голова разместилась на блюде?
Понял, простите,
Это Креститель,
А для чего вы Мессию растите?
Крест на Голгофе
Ставили профи,
Понтий Пилат выпил чашечку кофе,
Понял, спасибо,
Это Мессия,
А остальных тоже всех воскресили?