352 Views
переклад з російської Марини Лерон
* * *
крихітні, ще молочні,
та великі корінні.
З майбутнім ставки очні –
усмішки дітей. смішні
зубки, немов драбинки.
Ігри. Шкільні завдання.
Колискові від неньки.
Килимні бомбардування.
* * *
За погрозою погроза
iз новин. Спозарана
сновидіння без наркозy
обробляє рану
ножову – на живу
ниткy. На подушці слякотнo.
Плачу, значить я існую.
Мислю, значить буду плакати.
* * *
Майбутньому малюку,
птахам небесним їжа?
Сиджу в кутку, пишу
вугликом з попелища
рідного. Ріднішого нема.
Травень. Четверте травня.
Світло ллється з вікна –
не вимкнула, як втікала.
* * *
Що лишилось від нашого
дому? Вугілля, зола.
Поховано заживо
все, чим раніше жила.
* * *
Фортеці. Склепи.
Бойні. Броня.
Ясне небо
судного дня.
* * *
Ми останні люди землі.
Ми останні люди?
Ми робили все що могли,
шестикрилі судді.
Цілували маля в живіт,
ненаглядного в губи.
Не загортайте небозвід,
сховайте страшні труби.
Вера Павлова
* * *
Крошечные молочные,
большущие коренные.
С будущим ставки очные –
улыбки детей. Смешные
зубки – ступеньки лесенки.
Сласти. Игрушки. Обновки.
Колыбельные песенки.
Ковровые бомбардировки.
* * *
За угрозою угроза
новостей. А утром рано
сновиденье без наркоза
обрабатывает рану
ножевую – на живую
нитку. На подушке слякоть.
Плачу значит существую.
Мыслю значит буду плакать.
* * *
Будущему малышу,
птицам небесным пища?
Сижу в уголке, пишу
угольком пепелища
родного. Роднее нет.
Май. Четвёртое мая.
В окне кабинета свет:
не выключила, убегая.
* * *
Что осталось от нашего
Дома? Угли. Зола.
Похоронено заживо
Все, чем раньше жила.
* * *
Крепости. Скрепы.
Бойни броня.
Ясное небо
Судного дня
* * *
Мы последние люди земли,
Мы последние люди?
Но мы делали все, что могли,
Шестикрылые судьи:
Целовали младенца в живот,
Ненаглядного в губы.
Не сворачивайте небосвод,
Спрячьте страшные трубы.