352 Views

переклад з російської Марини Лерон

* * *

крихітні, ще молочні,
та великі корінні.
З майбутнім ставки очні –
усмішки дітей. смішні
зубки, немов драбинки.
Ігри. Шкільні завдання.
Колискові від неньки.
Килимні бомбардування.

* * *

За погрозою погроза
iз новин. Спозарана
сновидіння без наркозy
обробляє рану
ножову – на живу
ниткy. На подушці слякотнo.
Плачу, значить я існую.
Мислю, значить буду плакати.

* * *

Майбутньому малюку,
птахам небесним їжа?
Сиджу в кутку, пишу
вугликом з попелища
рідного. Ріднішого нема.
Травень. Четверте травня.
Світло ллється з вікна –
не вимкнула, як втікала.

* * *

Що лишилось від нашого
дому? Вугілля, зола.
Поховано заживо
все, чим раніше жила.

* * *

Фортеці. Склепи.
Бойні. Броня.
Ясне небо
судного дня.

* * *

Ми останні люди землі.
Ми останні люди?
Ми робили все що могли,
шестикрилі судді.
Цілували маля в живіт,
ненаглядного в губи.
Не загортайте небозвід,
сховайте страшні труби.

Вера Павлова

Марина Лерон родилась в солнечном Закарпатье, Украина, 28 мая 1971 года. С 2000 года живет в Канаде с мужем и двумя дочками. "У меня есть такая фраза - как то использовала для материала на reading night. There is nothing less trustworthy than poetry, yet, there is nothing more real. Нет ничего менее достоверного, но и более реального, чем поэзия".

Редакционные материалы

album-art

Стихи и музыка
00:00