138 Views
Людина, яка заснула в смішній позі
1.
хотілось би стати
хірургічною ниткою за допомогою якої
затягнеться чиясь рана
хотілось би стати
склянкою води
з острахом поданою через вікно
ковдрою знайденою взимку в руїнах
мостом яким пройдуть рятуючись од огню
а ще більше
секундою на роздум
яка триває нескінченно
у голові того хто дає наказ
кулею яка влітає назад у дуло
хотілось би стати
чимось більшим ніж я є
але я тільки людина
заснула в смішній позі
2.
о цей синдром рятівника
обирай кого жальніш
і вперед
дивися безпритульна котеня
дивися безногий жебрак
3.
одного разу дуже важлива людина
ходила уві сні
ходила ходила
залізла на вікно
з вікна на пожежні сходи
з пожежних сходів на дах
спустилася через димар
узяла й підписала папір
про безумовну капітуляцію
це так не працює
на жаль мила це так не працює
якщо б ти могла проникати в чужі сни
але ти не можеш
4.
людині є з чого вмирати
швидко чи повільно
дтп кліщовий енцефаліт наркотики
інфаркт міокарда пологи меланома
людині й так є з чого вмирати
окрім як від руки людини
5.
допоможи мені сестро
смерть дихає в обличчя
я бачив на стелі лікарняної палати
що все стало добре
міста відновили
налагодили транспортну мережу
діти з кульками в парках
пари на ослінчиках
позавчорашній хліб для качок і голубів
допоможи скажи скільки років минуло
мабуть я все це бачив
тому що мене вже нема
6.
живе так уразливе й тендітне
водій трамвая спить у смішній позі
колишній офіцер колишньої армії
спить у смішній позі
і їм сняться вишні в бабусиному саду
петунія удодів чобіт
хмари збиті до обіду
Гусениця
«Намалюй гусеницю», – їм сказали.
І вони малюють:
Ваня – зелену, волохату, що жує лист.
А Богдан – ту, яка в танка.
«Намалюй літак» – Ваня малює пасажирський,
А Богдан – той, з якого знаряди.
І метро у Вані з потягами, а у Богдана без.
Тільки небо однаково блакитне.
І під цім намальованим небом живемо ми.
Я бачу: замет, що тане, біля будинку,
Тінь од стовпа, горобця на гілці.
Це можна бачити.
А те, що намалював Богдан, – під нашим шматком неба не можна.
А він малює й малює,
Хоч гопки скачи,
Та складає паперові літаки.
Коли вони прилітають сюди,
Тут кажуть, що він усе вигадав.
Тим часом, гусениці танка жують будинок.
Намальоване небо рветься на прапори.
Я бачу: струмки, хрустку крайку криги.
У струмках буденно купаються горобці.
Немов нічого не відбувається там,
Під іншим шматком неба.
Ваня клеїть пролісок на траву з кольорового картону.
Милий Богдане, якщо виростеш,
Стань льотчиком або машиністом.
Человек, заснувший в смешной позе
1.
хотелось бы стать
хирургической ниткой с помощью которой
затянется чья-то рана
хотелось бы стать
стаканом воды
с опаской поданным через окно
одеялом найденным зимой в развалинах
мостом по которому пройдут спасаясь от огня
а еще больше
секундой на раздумье
растянутой до бесконечности
в голове отдающего приказ
пулей влетающей обратно в ствол
хотелось бы стать
чем-то большим чем я есть
но я всего лишь человек
заснувший в смешной позе
2.
о этот синдром спасателя
выбирай кого жальче
и вперёд
смотри бездомный котёнок
смотри безногий попрошайка
3.
однажды очень важный человек
ходил во сне
ходил ходил
залез на окно
с окна на пожарную лестницу
с пожарной лестницы на крышу
спустился через дымоход
взял и подписал бумагу
о безоговорочной капитуляции
это так не работает
к сожалению милая это так не работает
если бы ты могла проникать в чужие сны
но ты не можешь
4.
человеку есть от чего умирать
быстро ли медленно
дтп клещевой энцефалит наркотики
инфаркт миокарда роды меланома
человеку и так есть от чего умирать
кроме как от рук человека
5.
помоги мне сестра
смерть дышит в лицо
я видел на потолке больничной палаты
что всё стало хорошо
города восстановили
наладили транспортную сеть
дети с шариками в парках
пары на лавочках
позавчерашний хлеб для уток и голубей
помоги скажи сколько лет прошло
может я всё это видел
потому что меня уже нет
6.
живое так уязвимо и хрупко
водитель трамвая спит в смешной позе
бывший офицер бывшей армии
спит в смешной позе
и им снятся вишни в бабушкином саду
петунья анютины глазки
облака взбитые к обеду
Гусеница
«Нарисуй гусеницу», – им сказали.
И они рисуют:
Ваня – зелёную, мохнатую, жующую лист.
А Богдан – ту, которая у танка.
«Нарисуй самолёт» – Ваня рисует пассажирский,
А Богдан – тот, из которого снаряды.
И метро у Вани с поездами, а у Богдана без.
Только небо одинаково голубое.
И под этим нарисованным небом живём мы.
Я вижу: тающий сугроб у дома,
Тень от столба, воробья на ветке.
Это можно видеть.
А то, что нарисовал Богдан, – под нашим куском неба нельзя.
А он рисует и рисует,
Хоть ты тресни,
И складывает бумажные самолёты.
Когда они прилетают сюда,
Здесь говорят, что он всё выдумал.
Между тем, гусеницы танка жуют дом.
Нарисованное небо рвётся на флаги.
Я вижу: ручьи, хрусткую кромку льда.
В ручьях буднично купаются воробьи.
Словно ничего не происходит там,
Под другим куском неба.
Ваня клеит подснежник на траву из цветного картона.
Милый Богдан, если вырастешь,
Стань лётчиком или машинистом.
Макар Авдеев
Пишет под псевдонимом Макар Авдеев (настоящее имя – Макар Костюк). Автор романа «Пора выбирать» (2020). Стихи публиковались в журналах и сборниках, в том числе 45-я параллель, ROAR, Эмигрантская лира, Антракт. Родился в 1999 году во Владивостоке. В 2022 году окончил Черноморский университет им. Петра Могилы по специальности «иностранная филология» в Николаеве, Украина. Из-за боевых действий был вынужден уехать. На данный момент проживает в городе Бар в Черногории.