255 Views
переклад Олега Ладиженського
Гілку чорну по річці винесло,
В море унесло…
Що ж ти, доню, смілива виросла,
Ніби нам на зло.
Немов ворони, гіркі звістоньки,
Нічка сну не зна,
Розквітала ти, ясна зіронько,
Та прийшла війна.
Стали чорними стежки торні,
Чорним гать гати,
Знову будуть йти люди чорні,
Крізь вогонь іти.
Від біди тепер не сховаємся,
Знайде всіх вона…
Сльози висохли – очі маються,
Все одно – війна.
Чорний дим повзе понад дахами,
Піп ляка: чума…
Синю сукню я шию страхами,
Злато – бахрома.
Ой, моя трояндо, червоний квіт,
Як ти там одна?
Я б до тебе, доню, пройшла весь світ,
Та не дасть війна.
Горло зірвано, не знайти води,
Попелом слова.
Вісті-ворони, не летіть сюди,
Може, ще жива?
Хай робила би, що їй хочеться,
Пташеня – у вись…
Повернись у дім, моя донечко,
Доню, повернись!
Александра Неронова. Песня матери из спектакля «Жаворонок»
Ветку черную речкой вынесло,
В море унесло…
Что ж ты, доченька, смелой выросла,
Будто нам назло..
Словно вороны, вести горькие
Ночью не до сна..
Расцветала ты ясной зорькою
Да пришла война.
Стали черными тропы торные,
Почернела гать…
Будут сызнова люди черные
Сквозь огонь шагать.
От беды теперь вряд ли спрячешься,
Всех найдет она…
Слезы высохли — не наплачешься,
Всё одно — война.
Черный дым ползет по-над крышами,
Поп грозит чумой…
Я вот синее платье вышила
Золотой каймой.
Как ты, розочка моя алая,
Там совсем одна?
Обняла б тебя, целовала бы…
Да не даст война.
Закричала бы — горло сорвано,
Запеклись слова..
Не спешите вы, вести-вороны,
Вдруг она жива?
Пусть бы делала, что ей хочется,
Храбрый птенчик мой…
Воротись домой, моя доченька,
Воротись домой!